Чорне волосся на голові чорні рівні брови
Повість
Присвячується М. В. Лисенкові
Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця. Серед долин зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло в вербах село Вербівка. Між вербами дуже виразно й ясно блищить проти сонця біла церква з трьома банями, а коло неї невеличка дзвіниця неначе заплуталась в зеленому гіллі старих груш. Подекуди з-поміж верб та садків виринають білі хати та чорніють покрівлі високих клунь.
По обидва береги Раставиці через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, не одгороджені тинами. Один город одділяється од другого тільки рядком верб або межами. Понад самим берегом в’ється в траві стежка через усе село. Підеш тією стежкою, глянеш кругом себе, і скрізь бачиш зелене-зелене море верб, садків, конопель, соняшників, кукурудзи та густої осоки.
От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади. Густа, як руно, трава й дрібненька, тонісінька осока доходить до самої води. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м’ячики, то гостроверхі, неначе топольки. Між м’якими зеленими, ніби оксамитовими, берегами в’ється гадюкою Раставиця, неначе передражнює здорові річки, як часом маленькі діти передражнюють старших. А там далі вона повилась між високими вербами та лозами, що обступили її стіною з обох боків. От верби одступились од берега і розсипались купами на зеленій траві. Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові городи, жовтіють тисячі соняшників, що ніби поспинались та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку; там далі набігли над річку високі коноплі і залили берег своїм гострим важким духом. В одному місці розрослись чималі вишники, а далі од берега, коло самих хат, ростуть дикі груші та яблуні, розкидавши своє широке гілля понад соняшниками; а ондечки серед одного города вгніздилась прездорова, стара, широка та гілляста дика груша, розклала своє гілля трохи не при землі на буряки та картоплю. Соняшники заплутались своїми жовтими головами в гіллі.
Серед села Раставиця входить в широкий ставок. Кругом ставка знов осокори та верби: то стоять рівною стіною, то збились ніби в прездоровий круглий стовп, то пішли берегом, наче вирізаною зверху в зубчики оборкою. На ставу ніби плаває маленький острівець з високими старими тополями та осокорами. На греблі знов у два рядки видивляються в воді дуже старі, товсті, дуплинасті верби, вкриваючи гіллям здоровий панський питель. Нижче од ставка Раставиця знов повилася між зеленими левадами та вербами, а далі сховалась в дубовий ліс та й утекла в Рось.
Усі вулиці в Вербівці ніби зумисне обсаджені високими вербами: то поросли вербові кілки тинів. Усе село наче в розкішних алеях. Як заллє Вербівку літнє палке сонце, як засипле її зверху золотом та сріблом сонячне марево, то вся кучерява долина здається залитою буйними зеленими морськими хвилями, що десь набігли з моря, й залили, й затопили долину, й скам’яніли, піднявшись високо вгору. Дивишся й не надивишся, дишеш й не надишешся тим чистим гарячим та пахучим повітрям.
В кінці села, коло самої Раставиці, стояла хата старого Петра Джері. Невеличка хата насилу світилась білими стінами через густий рядок верб. Коло хати ріс невеликий старий садочок. Вербовий частокіл до самого берега прийнявся й пустив од себе широке гілля; вербові кілки, колись густо повтикані в землю, стали високими вербами. Навіть вербова кошара й вербовий хлів вже прийнялись на вогкій землі й були напоготові розростись гілляками.
Була неділя. Сонце скотилось на захід. Починало вечоріть. За Джериною хатою, під старою грушею, на зеленій траві спав молодий парубок, підклавши під голову білу свиту. Чорна смушева шапка скотилась з голови на траву. Парубок підклав одну руку під голову, а другу одкинув на траву. Чорне волосся на голові, чорні рівні брови дуже виразно блищали на білій свиті. Запалене лице було гарне, але дуже молоде. Червоний пояс обвивавсь, наче гадюка, кругом тонкого стану. То був Джерин син Микола. Гаряче сонце заглянуло під грушу, обсипало вогнем білу сорочку, чорняве лице. Микола почутив, як сонце припекло в щоку, перекинувся на бік, лупнув очима і знов їх заплющив.
Чує він крізь легкий сон, що якась дівчина співає тонким голосом пісню. Та пісня здалась йому крізь сон якимсь дивом. Йому здалося, що він не спить і дивиться вгору на гілля. Зелений лист на груші став скляний. Він бачить через листя синє небо, бачить, як проміння сонця наскрізь пронизує кожний листок, як тихий вітер має листом. Лист черкається об лист і тихо дзвенить. Він чує, ніби той голос, та пісня ллється на його зверху, з того листя; йому здається, що співає кожний листок, вимовляє навіть слова, і ті слова, той голос тихесенько сипляться йому на лице, на руки й на груди, на саме серце. Він роздивляється на той дивний лист і примічає на самісінькому вершечку груші якусь дивну птицю з золотим та срібним пір’ям. Птиця розпустила широкі крила, розпустила розкішний, як у павича, хвіст та все співала, та все спускалась нижче по гіллі. З золотих крил посипались огняні іскри, впади на ярий кришталевий лист, і лист ще краще задзвенів і заспівав вкупі з птицею. Птиця спускалась усе нижче та нижче. Миколі заманулось її впіймать… Він простяг руки, а іскряна птиця знов пурхнула вгору на самий вершечок, тільки іскри посипались на траву, на його руки, на щоки і запекли.
Микола прокинувсь — і все диво хто його зна де й ділось. Перед ним блищала зелена левада, мліла проти сонця чиста вода в Раставиці, а по другий бік річки в березі стояла якась кругловида дівчина, брала воду й співала пісні.
Микола вгледів її тонкий стан, сорочку з товстого полотна, червоне намисто на шиї; вгледів її лице з чорними бровами. Дівчина витягла відро води коромислом, вхопила другим кінцем коромисла друге відро, жваво й проворно кинула коромисло на плече й пішла на згористий берег між рідкими вишнями.
Ще раз обернулась вона, зирнула на річку, на його, і він ще раз побачив її кругле лице, тонкий рівний ніс, чорні брови та чорні товсті дві коси на голові. Вона все співала та співала, доки не сховалась на леваді в вербах.
Микола пізнав дівчину й не впізнав: вона була не вербівська. Він глянув на той камінь, де вона стояла, і знов неначе побачив той гнучкий стан, те гарне, хоч і запалене на сонці, лице.
“Що це за дівчина? Де вона взялася в нашому селі?” — думав молодий Джеря, надіваючи шапку і перекидаючи свиту через плече. Він пішов до хати, а та пісня, а ті чорні брови не сходили в його з думки.
Молодий Джеря перейшов невеличкий садок і поза хатою повернув на двір. На призьбі сиділа його мати, Маруся Джериха, вже немолода молодиця, бліда, з темними очима, з сухорлявим лицем. На Джерисі була спідниця з темної пістрі та сорочка з товстого полотна; в неї голова була заверчена наміткою. Намітка світилась, і через неї було видно високий очіпок з червоними лапатими квітками на жовтогарячому полі. Жовті старі чоботи були почернені по самі кісточки і тільки халяви ще жовтіли. Чорні брови здалеки дуже виразно чорніли під білим пружком намітки. Поруч з Джерихою сиділи чотири молодиці, позав’язувані здоровими хустками на високих очіпках.
Старий Джеря в одній сорочці стояв коло воріт, спершись на тин, і розмовляв з якимсь чоловіком. Молодиці розмовляли та цокотіли, як птиці на дереві. Джериха розказувала десятий раз, як її син тієї неділі перший раз читав апостола в церкві, як розгортав книжку, і як вийшов серед церкви, і як став, і як переступав з однієї ноги на другу, як засоромився і почервонів. Вона, очевидячки, була така рада, що в неї невеличкі темні й ясні очі так і крутились на всі боки.
— Господи! скільки я переносила дякові курей, скільки однесла полотна, яєць, грошей! А все-таки мій Микола вивчився читать, дякувати господові милосердному. Як заспіває мій Микола в церкві, то я й сама не своя. Б’ю поклони та молюся та хрещусь… А це недавно я вже казала своєму старому, чи не час би оженить сина. Я вже старіюсь, час би взять собі невісточку в хату, та не знаю. до кого б оце старостів слати.
Молодиці перебрали язиком усіх дівчат на селі, пересудили й багатих, і бідних, та й спинились на одній; то була Варка, дочка одного вербівського багатиря, молода й моторна дівчина.
Джериха не вважала, що Варка була багатирка, а її син був убогий. Вона знала, що всі дівчата водили очима слідком за Миколою, а як він йшов вулицею, то вибігали дивитись на його, аж перелази тріщали.
Сонце било промінням з-за причілка. Половина двора була вкрита ясним червоним світом, половина лежала в тіні. Микола вийшов з вишника і попрямував до хати.
— За вовка промовка, а вовк і в хату! — промовила мати, вгледівши сина. — А ми, сину, оце розмовляли за тебе, бодай не вадило, коли не чув.
— Про що ж ви розмовляли, мамо? — спитав син.
— А про те, що тебе час оженить! — сказала мати. І молодиці знов почали вихвалювать Варку на всі боки.
— Хваліть, та глядіть, щоб часом не перехвалили на один бік, — промовив Микола й почув, що в його душі лунає пісня незнайомої дівчини, а перед очима мріє кругле молоде лице з чорними бровами.
В той час на вулиці між вербами затупотів кінь. З-за верби висунулась кінська голова, а за нею зачорніла висока шапка, зачервоніло повне лице з довгими чорними кудлатими вусами. Над ворітьми блиснули вирячкуваті неласкаві сірі очі. То був осавула. Він їздив по кутку й загадував на панщину.
— Завтра чоловіки з косами на лан косити овес, а молодиці з серпами панське жито жать! — закричав осавула над самою головою в Джері, не знявши шапки й не поздоровкавшись з людьми.
Кінь з осавулою посунувся далі проз ворота і сховався за вербами. Всі в дворі замовкли. Ніхто до осавули не привітався, не кивнув навіть головою. Микола тихо промовив:
— А бодай тобі заціпило! Кричить мов скажений, наче нам позакладало вуха!
Осавулин голос дав знать, що свято скінчилось. Молодиці встали з призьби, розпрощались і пішли з двору. Джериха встала й собі пішла в хату. Слідком за нею пішов і син.
Джериха скинула намітку й почала її згортувать, а згорнувши намітку, помогла синові складать білу празникову свиту дрібними фалдами.
Світ вечірнього сонця заглянув в причілкове вікно і позолотив білу скатерть на столі, білу.
Присвячується М. В. Лисенкові
I
Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця. Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло в вербах село Вербівка. Між вербами дуже виразно й ясно блищить проти сонця висока біла церква з трьома банями, а коло неї невеличка дзвіниця неначе заплуталась в зеленому гіллі старих груш. Подекуди з-поміж верб та садків виринають білі хати та чорніють покрівлі високих клунь.
По обидва береги Раставиці через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, не одгороджені тинами. Один город одділяється од другого тільки рядком верб або межами. Понад самим берегом в’ється в траві стежка через усе село. Підеш тією стежкою, глянеш кругом себе, і скрізь бачиш зелене-зелене море верб, садків, конопель, соняшників, кукурудзи та густої осоки.
От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади. Густа, як руно, трава й дрібненька, тонісінька осока доходить до самої води. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м’ячики, то гостроверхі, неначе топольки. Між м’якими зеленими, ніби оксамитовими, берегами в’ється гадюкою Раставиця, неначе передражнює здорові річки, як часом маленькі діти передражнюють старших. А там далі вона повилась між високими вербами та лозами, що обступили її стіною з обох боків. Он верби одступились од берега і розсипались купами на зеленій траві. Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові городи, жовтіють тисячі соняшників, що ніби поспинались та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку; там далі набігли над річку високі коноплі і залили берег своїм гострим важким духом. В одному місці розрослись чималі вишняки, а далі од берега, коло самих хат, ростуть дикі груші та яблуні, розкидавши своє широке гілля понад соняшниками; а ондечки серед одного города вгніздилась прездорова, стара, широка та гілляста дика груша, розклала своє гілля трохи не при землі на буряки та картоплю. Соняшники заплутались своїми жовтими головами в гіллі.
Серед села Раставиця входить в широкий ставок. Кругом ставка знов осокори та верби: то стоять рівною стіною, то збились ніби в прездоровий круглий стовп, то пішли берегом, наче вирізаною зверху в зубчики оборкою. На ставу ніби плаває маленький острівець з високими старими тополями та осокорами. На греблі знов у два рядки видивляються в воді дуже старі, товсті, дуплинасті верби, вкриваючи гіллям здоровий панський питель. Нижче од ставка Раставиця знов повилася між зеленими левадами та вербами, а далі сховалась в дубовий ліс та й утекла в Рось.
Усі вулиці в Вербівці ніби зумисне обсаджені високими вербами: то поросли вербові кілки тинів. Усе село наче в розкішних алеях. Як заллє Вербівку літнє палке сонце, як засипле її зверху золотом та сріблом сонячне марево, то вся кучерява долина здається залитою буйними зеленими морськими хвилями, що десь набігли з моря, й залили, й затопили долину, й скам’яніли, піднявшись високо вгору. Дивишся й не надивишся, дишеш і не надишешся тим чистим гарячим та пахучим повітрям.
В кінці села, коло самої Раставиці, стояла хата старого Петра Джері. Невеличка хата насилу світилась білими стінами через густий рядок верб. Коло хати ріс невеликий старий садочок. Вербовий частокіл до самого берега прийнявся й пустив од себе широке гілля; вербові кілки, колись густо повтикані в землю, стали високими вербами. Навіть вербова кошара й вербовий хлів вже прийнялись на вогкій землі й були напоготові розростись гілляками.
Була неділя. Сонце скотилось на захід. Починало вечоріть. За Джериною хатою, під старою грушею, на зеленій траві спав молодий парубок, підклавши під голову білу свиту. Чорна смушева шапка скотилась з голови на траву. Парубок підклав одну руку під голову, а другу одкинув на траву. Чорне волосся на голові, чорні рівні брови дуже виразно блищали на білій свиті. Запалене лице було гарне, але дуже молоде. Червоний пояс обвивався, наче гадюка, кругом тонкого стану. То був Джерин син Микола. Гаряче сонце заглянуло під грушу, обсипало вогнем білу сорочку, чорняве лице. Микола почутив, як сонце припекло в щоку, перекинувся на бік, лупнув очима і знов їх заплющив.
Чує він крізь легкий сон, що якась дівчина співає тонким голосом пісню. Та пісня здалась йому крізь сон якимсь дивом, йому здалося, що він не спить і дивиться вгору на гілля. Зелений лист на груші став скляний. Він бачить через листя синє небо, бачить, як проміння сонця наскрізь пронизує кожний листок, як тихий вітер має листом. Лист черкається об лист і тихо дзвенить. Він чує, ніби той голос, та пісня ллється на його зверху, з того листя; йому здається, що співає кожний листок, вимовляє навіть слова, і ті слова, той голос тихесенько сипляться йому на лице, на руки й на груди, на саме серце. Він роздивляється на той дивний лист і примічає на самісінькому вершечку груші якусь дивну птицю з золотим та срібним пір’ям. Птиця розпустила широкі крила, розпустила розкішний, як у павича, хвіст, та все співала, та все спускалась нижче по гіллі. З золотих крил посипались огняні іскри, впали на ярий кришталевий лист, і лист ще краще задзвенів і заспівав вкупі з птицею. Птиця спускалась усе нижче та нижче. Миколі заманулось її впіймать… Він простяг руки, а іскряна птиця знов пурхнула вгору на самий вершечок, тільки іскри посипались на траву, на його руки, на щоки і запекли.
За винятком VI розділу текст звірено з виданням: І. С. Нечуй-Левицький. Зібрання творів у десяти томах. Том третій. Прозові твори. Київ: Наукова думка, 1965. ст.34-142.
ÐÑиÑвÑÑÑÑÑÑÑÑ Ð. Ð. ÐиÑенковÑ
I
 ШиÑÐ¾ÐºÐ¾Ñ Ð´Ð¾Ð»Ð¸Ð½Ð¾Ñ Ð¼Ñж двома ÑÑдками ÑозложиÑÑÐ¸Ñ Ð³ÑÑ ÑÐ¸Ñ Ð¾ ÑеÑе по ÐаÑилÑкÑвÑÐ¸Ð½Ñ Ð½ÐµÐ²ÐµÐ»Ð¸Ñка ÑÑÑка РаÑÑавиÑÑ. СеÑед долин зеленÑÑÑÑ ÑозкÑÑÐ½Ñ Ð³ÑÑÑÑ Ñа виÑÐ¾ÐºÑ Ð²ÐµÑби, Ñам нÑби поÑонÑло в веÑÐ±Ð°Ñ Ñело ÐеÑбÑвка. ÐÑж веÑбами дÑже виÑазно й ÑÑно блиÑиÑÑ Ð¿ÑоÑи ÑонÑÑ Ð±Ñла ÑеÑква з ÑÑÑома банÑми, а коло Ð½ÐµÑ Ð½ÐµÐ²ÐµÐ»Ð¸Ñка дзвÑниÑÑ Ð½ÐµÐ½Ð°Ñе заплÑÑалаÑÑ Ð² Ð·ÐµÐ»ÐµÐ½Ð¾Ð¼Ñ Ð³ÑÐ»Ð»Ñ ÑÑаÑÐ¸Ñ Ð³ÑÑÑ. ÐодекÑди з-помÑж веÑб Ñа ÑадкÑв виÑинаÑÑÑ Ð±ÑÐ»Ñ Ñ Ð°Ñи Ñа ÑоÑнÑÑÑÑ Ð¿Ð¾ÐºÑÑÐ²Ð»Ñ Ð²Ð¸ÑÐ¾ÐºÐ¸Ñ ÐºÐ»ÑнÑ.
 Ðо обидва беÑеги РаÑÑавиÑÑ ÑеÑез ÑÑÑ ÐеÑбÑÐ²ÐºÑ ÑÑелÑÑÑÑÑ ÑÑкÑÐ¿Ð½Ñ Ð³Ð¾Ñоди Ñа левади, не одгоÑÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ñ Ñинами. Ðдин гоÑод оддÑлÑÑÑÑÑÑ Ð¾Ð´ дÑÑгого ÑÑлÑки ÑÑдком веÑб або межами. Ðонад Ñамим беÑегом в’ÑÑÑÑÑ Ð² ÑÑÐ°Ð²Ñ ÑÑежка ÑеÑез ÑÑе Ñело. ÐÑÐ´ÐµÑ ÑÑÑÑ ÑÑежкоÑ, глÑÐ½ÐµÑ ÐºÑÑгом Ñебе, Ñ ÑкÑÑÐ·Ñ Ð±Ð°ÑÐ¸Ñ Ð·ÐµÐ»ÐµÐ½Ðµ-зелене моÑе веÑб, ÑадкÑв, конопелÑ, ÑонÑÑникÑв, кÑкÑÑÑдзи Ñа гÑÑÑÐ¾Ñ Ð¾Ñоки.
 ÐÑ ÑÑелÑÑÑÑÑ ÑозложиÑÑÑ, Ñк ÑкаÑеÑÑÑ, Ð·ÐµÐ»ÐµÐ½Ñ Ð»ÐµÐ²Ð°Ð´Ð¸. ÐÑÑÑа, Ñк ÑÑно, ÑÑава й дÑÑбненÑка, ÑонÑÑÑнÑка оÑока Ð´Ð¾Ñ Ð¾Ð´Ð¸ÑÑ Ð´Ð¾ ÑÐ°Ð¼Ð¾Ñ Ð²Ð¾Ð´Ð¸. ÐодекÑди по жовÑо-зеленÑй ÑкаÑеÑÑÑ ÑÐ¾Ð·ÐºÐ¸Ð´Ð°Ð½Ñ Ñемно-Ð·ÐµÐ»ÐµÐ½Ñ ÐºÑÑÑ Ð²ÐµÑболозÑ, Ñо кÑÑгленÑкÑ, наÑе м’ÑÑики, Ñо гоÑÑÑовеÑÑ Ñ, ненаÑе ÑополÑки. ÐÑж м’Ñкими зеленими, нÑби окÑамиÑовими, беÑегами в’ÑÑÑÑÑ Ð³Ð°Ð´ÑÐºÐ¾Ñ Ð Ð°ÑÑавиÑÑ, ненаÑе пеÑедÑажнÑÑ Ð·Ð´Ð¾ÑÐ¾Ð²Ñ ÑÑÑки, Ñк ÑаÑом маленÑÐºÑ Ð´ÑÑи пеÑедÑажнÑÑÑÑ ÑÑаÑÑÐ¸Ñ . Ð Ñам Ð´Ð°Ð»Ñ Ð²Ð¾Ð½Ð° повилаÑÑ Ð¼Ñж виÑокими веÑбами Ñа лозами, Ñо обÑÑÑпили ÑÑ ÑÑÑÐ½Ð¾Ñ Ð· Ð¾Ð±Ð¾Ñ Ð±Ð¾ÐºÑв. ÐÑ Ð²ÐµÑби одÑÑÑпилиÑÑ Ð¾Ð´ беÑега Ñ ÑозÑипалиÑÑ ÐºÑпами на зеленÑй ÑÑавÑ. СкÑÑÐ·Ñ Ð¿Ð¾ обидва боки РаÑÑавиÑÑ Ð½Ð° покаÑÑ ÑÑелÑÑÑÑÑ ÑÑÐ´Ð¾Ð²Ñ Ð³Ð¾Ñоди, жовÑÑÑÑÑ ÑиÑÑÑÑ ÑонÑÑникÑв, Ñо нÑби поÑпиналиÑÑ Ñа заглÑдаÑÑÑ Ð¿Ð¾Ð²ÐµÑÑ Ð±Ð°Ð´Ð¸Ð»Ð»Ñ ÐºÑкÑÑÑдзи на ÑÑÑкÑ; Ñам Ð´Ð°Ð»Ñ Ð½Ð°Ð±Ñгли над ÑÑÑÐºÑ Ð²Ð¸ÑÐ¾ÐºÑ ÐºÐ¾Ð½Ð¾Ð¿Ð»Ñ Ñ Ð·Ð°Ð»Ð¸Ð»Ð¸ беÑег ÑвоÑм гоÑÑÑим важким дÑÑ Ð¾Ð¼. Ð Ð¾Ð´Ð½Ð¾Ð¼Ñ Ð¼ÑÑÑÑ ÑозÑоÑлиÑÑ ÑÐ¸Ð¼Ð°Ð»Ñ Ð²Ð¸Ñники, а Ð´Ð°Ð»Ñ Ð¾Ð´ беÑега, коло ÑÐ°Ð¼Ð¸Ñ Ñ Ð°Ñ, ÑоÑÑÑÑÑ Ð´Ð¸ÐºÑ Ð³ÑÑÑÑ Ñа ÑблÑнÑ, ÑозкидавÑи ÑÐ²Ð¾Ñ ÑиÑоке гÑÐ»Ð»Ñ Ð¿Ð¾Ð½Ð°Ð´ ÑонÑÑниками; а ондеÑки ÑеÑед одного гоÑода вгнÑздилаÑÑ Ð¿ÑездоÑова, ÑÑаÑа, ÑиÑока Ñа гÑллÑÑÑа дика гÑÑÑа, Ñозклала ÑÐ²Ð¾Ñ Ð³ÑÐ»Ð»Ñ ÑÑÐ¾Ñ Ð¸ не пÑи Ð·ÐµÐ¼Ð»Ñ Ð½Ð° бÑÑÑки Ñа каÑÑоплÑ. СонÑÑники заплÑÑалиÑÑ ÑвоÑми жовÑими головами в гÑллÑ.
 СеÑед Ñела РаÑÑавиÑÑ Ð²Ñ Ð¾Ð´Ð¸ÑÑ Ð² ÑиÑокий ÑÑавок. ÐÑÑгом ÑÑавка знов оÑокоÑи Ñа веÑби: Ñо ÑÑоÑÑÑ ÑÑÐ²Ð½Ð¾Ñ ÑÑÑноÑ, Ñо збилиÑÑ Ð½Ñби в пÑездоÑовий кÑÑглий ÑÑовп, Ñо пÑÑли беÑегом, наÑе виÑÑÐ·Ð°Ð½Ð¾Ñ Ð·Ð²ÐµÑÑ Ñ Ð² зÑбÑики обоÑкоÑ. Ðа ÑÑÐ°Ð²Ñ Ð½Ñби Ð¿Ð»Ð°Ð²Ð°Ñ Ð¼Ð°Ð»ÐµÐ½Ñкий оÑÑÑÑвеÑÑ Ð· виÑокими ÑÑаÑими ÑополÑми Ñа оÑокоÑами. Ðа гÑÐµÐ±Ð»Ñ Ð·Ð½Ð¾Ð² Ñ Ð´Ð²Ð° ÑÑдки видивлÑÑÑÑÑÑ Ð² Ð²Ð¾Ð´Ñ Ð´Ñже ÑÑаÑÑ, ÑовÑÑÑ, дÑплинаÑÑÑ Ð²ÐµÑби, вкÑиваÑÑи гÑллÑм здоÑовий панÑÑкий пиÑелÑ. ÐижÑе од ÑÑавка РаÑÑавиÑÑ Ð·Ð½Ð¾Ð² повилаÑÑ Ð¼Ñж зеленими левадами Ñа веÑбами, а Ð´Ð°Ð»Ñ ÑÑ Ð¾Ð²Ð°Ð»Ð°ÑÑ Ð² дÑбовий лÑÑ Ñа й ÑÑекла в РоÑÑ.
 УÑÑ Ð²ÑлиÑÑ Ð² ÐеÑбÑвÑÑ Ð½Ñби зÑмиÑне обÑÐ°Ð´Ð¶ÐµÐ½Ñ Ð²Ð¸Ñокими веÑбами: Ñо поÑоÑли веÑÐ±Ð¾Ð²Ñ ÐºÑлки ÑинÑв. УÑе Ñело наÑе в ÑозкÑÑÐ½Ð¸Ñ Ð°Ð»ÐµÑÑ . Як Ð·Ð°Ð»Ð»Ñ ÐеÑбÑÐ²ÐºÑ Ð»ÑÑÐ½Ñ Ð¿Ð°Ð»ÐºÐµ ÑонÑе, Ñк заÑипле ÑÑ Ð·Ð²ÐµÑÑ Ñ Ð·Ð¾Ð»Ð¾Ñом Ñа ÑÑÑблом ÑонÑÑне маÑево, Ñо вÑÑ ÐºÑÑеÑÑва долина здаÑÑÑÑÑ Ð·Ð°Ð»Ð¸ÑÐ¾Ñ Ð±Ñйними зеленими моÑÑÑкими Ñ Ð²Ð¸Ð»Ñми, Ñо деÑÑ Ð½Ð°Ð±Ñгли з моÑÑ, й залили, й заÑопили долинÑ, й Ñкам’ÑнÑли, пÑднÑвÑиÑÑ Ð²Ð¸Ñоко вгоÑÑ. ÐивиÑÑÑ Ð¹ не надивиÑÑÑ, диÑÐµÑ Ð¹ не надиÑеÑÑÑ Ñим ÑиÑÑим гаÑÑÑим Ñа Ð¿Ð°Ñ ÑÑим повÑÑÑÑм.
 РкÑнÑÑ Ñела, коло ÑÐ°Ð¼Ð¾Ñ Ð Ð°ÑÑавиÑÑ, ÑÑоÑла Ñ Ð°Ñа ÑÑаÑого ÐеÑÑа ÐжеÑÑ. ÐевелиÑка Ñ Ð°Ñа наÑÐ¸Ð»Ñ ÑвÑÑилаÑÑ Ð±Ñлими ÑÑÑнами ÑеÑез гÑÑÑий ÑÑдок веÑб. Ðоло Ñ Ð°Ñи ÑÑÑ Ð½ÐµÐ²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ¸Ð¹ ÑÑаÑий ÑадоÑок. ÐеÑбовий ÑаÑÑокÑл до Ñамого беÑега пÑийнÑвÑÑ Ð¹ пÑÑÑив од Ñебе ÑиÑоке гÑллÑ; веÑÐ±Ð¾Ð²Ñ ÐºÑлки, колиÑÑ Ð³ÑÑÑо повÑÐ¸ÐºÐ°Ð½Ñ Ð² землÑ, ÑÑали виÑокими веÑбами. ÐавÑÑÑ Ð²ÐµÑбова коÑаÑа й веÑбовий Ñ Ð»Ñв вже пÑийнÑлиÑÑ Ð½Ð° вогкÑй Ð·ÐµÐ¼Ð»Ñ Ð¹ бÑли напогоÑÐ¾Ð²Ñ ÑозÑоÑÑиÑÑ Ð³ÑллÑками.
 ÐÑла недÑлÑ. СонÑе ÑкоÑилоÑÑ Ð½Ð° Ð·Ð°Ñ Ñд. ÐоÑинало веÑоÑÑÑÑ. Ðа ÐжеÑÐ¸Ð½Ð¾Ñ Ñ Ð°ÑоÑ, пÑд ÑÑаÑÐ¾Ñ Ð³ÑÑÑеÑ, на зеленÑй ÑÑÐ°Ð²Ñ Ñпав молодий паÑÑбок, пÑдклавÑи пÑд Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ð²Ñ Ð±ÑÐ»Ñ ÑвиÑÑ. ЧоÑна ÑмÑÑева Ñапка ÑкоÑилаÑÑ Ð· голови на ÑÑавÑ. ÐаÑÑбок пÑдклав Ð¾Ð´Ð½Ñ ÑÑÐºÑ Ð¿Ñд головÑ, а дÑÑÐ³Ñ Ð¾Ð´ÐºÐ¸Ð½Ñв на ÑÑавÑ. ЧоÑне волоÑÑÑ Ð½Ð° головÑ, ÑоÑÐ½Ñ ÑÑÐ²Ð½Ñ Ð±Ñови дÑже виÑазно блиÑали на бÑлÑй ÑвиÑÑ. Ðапалене лиÑе бÑло гаÑне, але дÑже молоде. ЧеÑвоний поÑÑ Ð¾Ð±Ð²Ð¸Ð²Ð°Ð²ÑÑ, наÑе гадÑка, кÑÑгом Ñонкого ÑÑанÑ. То бÑв ÐжеÑин Ñин Ðикола. ÐаÑÑÑе ÑонÑе заглÑнÑло пÑд гÑÑÑÑ, обÑипало вогнем бÑÐ»Ñ ÑоÑоÑкÑ, ÑоÑнÑве лиÑе. Ðикола поÑÑÑив, Ñк ÑонÑе пÑипекло в ÑокÑ, пеÑекинÑвÑÑ Ð½Ð° бÑк, лÑпнÑв оÑима Ñ Ð·Ð½Ð¾Ð² ÑÑ Ð·Ð°Ð¿Ð»ÑÑив.
 ЧÑÑ Ð²Ñн кÑÑÐ·Ñ Ð»ÐµÐ³ÐºÐ¸Ð¹ Ñон, Ñо ÑкаÑÑ Ð´ÑвÑина ÑпÑÐ²Ð°Ñ Ñонким голоÑом пÑÑнÑ. Та пÑÑÐ½Ñ Ð·Ð´Ð°Ð»Ð°ÑÑ Ð¹Ð¾Ð¼Ñ ÐºÑÑÐ·Ñ Ñон ÑкимÑÑ Ð´Ð¸Ð²Ð¾Ð¼. ÐÐ¾Ð¼Ñ Ð·Ð´Ð°Ð»Ð¾ÑÑ, Ñо вÑн не ÑпиÑÑ Ñ Ð´Ð¸Ð²Ð¸ÑÑÑÑ Ð²Ð³Ð¾ÑÑ Ð½Ð° гÑллÑ. Ðелений лиÑÑ Ð½Ð° гÑÑÑÑ ÑÑав ÑклÑний. ÐÑн баÑиÑÑ ÑеÑез лиÑÑÑ ÑÐ¸Ð½Ñ Ð½ÐµÐ±Ð¾, баÑиÑÑ, Ñк пÑомÑÐ½Ð½Ñ ÑонÑÑ Ð½Ð°ÑкÑÑÐ·Ñ Ð¿ÑонизÑÑ ÐºÐ¾Ð¶Ð½Ð¸Ð¹ лиÑÑок, Ñк ÑÐ¸Ñ Ð¸Ð¹ вÑÑÐµÑ Ð¼Ð°Ñ Ð»Ð¸ÑÑом. ÐиÑÑ ÑеÑкаÑÑÑÑÑ Ð¾Ð± лиÑÑ Ñ ÑÐ¸Ñ Ð¾ дзвениÑÑ. ÐÑн ÑÑÑ, нÑби Ñой голоÑ, Ñа пÑÑÐ½Ñ Ð»Ð»ÑÑÑÑÑ Ð½Ð° його звеÑÑ Ñ, з Ñого лиÑÑÑ; Ð¹Ð¾Ð¼Ñ Ð·Ð´Ð°ÑÑÑÑÑ, Ñо ÑпÑÐ²Ð°Ñ ÐºÐ¾Ð¶Ð½Ð¸Ð¹ лиÑÑок, вимовлÑÑ Ð½Ð°Ð²ÑÑÑ Ñлова, Ñ ÑÑ Ñлова, Ñой Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñ ÑÐ¸Ñ ÐµÑенÑко ÑиплÑÑÑÑÑ Ð¹Ð¾Ð¼Ñ Ð½Ð° лиÑе, на ÑÑки й на гÑÑди, на Ñаме ÑеÑÑе. ÐÑн ÑоздивлÑÑÑÑÑÑ Ð½Ð° Ñой дивний лиÑÑ Ñ Ð¿ÑимÑÑÐ°Ñ Ð½Ð° ÑамÑÑÑнÑÐºÐ¾Ð¼Ñ Ð²ÐµÑÑеÑÐºÑ Ð³ÑÑÑÑ ÑкÑÑÑ Ð´Ð¸Ð²Ð½Ñ Ð¿ÑиÑÑ Ð· золоÑим Ñа ÑÑÑбним пÑÑ’Ñм. ÐÑиÑÑ ÑозпÑÑÑила ÑиÑÐ¾ÐºÑ ÐºÑила, ÑозпÑÑÑила ÑозкÑÑний, Ñк Ñ Ð¿Ð°Ð²Ð¸Ñа, Ñ Ð²ÑÑÑ Ñа вÑе ÑпÑвала, Ñа вÑе ÑпÑÑкалаÑÑ Ð½Ð¸Ð¶Ñе по гÑллÑ. РзолоÑÐ¸Ñ ÐºÑил поÑипалиÑÑ Ð¾Ð³Ð½ÑÐ½Ñ ÑÑкÑи, впади на ÑÑий кÑиÑÑалевий лиÑÑ, Ñ Ð»Ð¸ÑÑ Ñе кÑаÑе задзвенÑв Ñ Ð·Ð°ÑпÑвав вкÑÐ¿Ñ Ð· пÑиÑеÑ. ÐÑиÑÑ ÑпÑÑкалаÑÑ ÑÑе нижÑе Ñа нижÑе. ÐÐ¸ÐºÐ¾Ð»Ñ Ð·Ð°Ð¼Ð°Ð½ÑлоÑÑ ÑÑ Ð²Ð¿ÑймаÑÑ… ÐÑн пÑоÑÑÑг ÑÑки, а ÑÑкÑÑна пÑиÑÑ Ð·Ð½Ð¾Ð² пÑÑÑ Ð½Ñла вгоÑÑ Ð½Ð° Ñамий веÑÑеÑок, ÑÑлÑки ÑÑкÑи поÑипалиÑÑ Ð½Ð° ÑÑавÑ, на його ÑÑки, на Ñоки Ñ Ð·Ð°Ð¿ÐµÐºÐ»Ð¸.
 Ðикола пÑокинÑвÑÑ â Ñ Ð²Ñе диво Ñ Ñо його зна де й дÑлоÑÑ. ÐеÑед ним блиÑала зелена левада, млÑла пÑоÑи ÑонÑÑ ÑиÑÑа вода в РаÑÑавиÑÑ, а по дÑÑгий бÑк ÑÑÑки в беÑÐµÐ·Ñ ÑÑоÑла ÑкаÑÑ ÐºÑÑгловида дÑвÑина, бÑала Ð²Ð¾Ð´Ñ Ð¹ ÑпÑвала пÑÑнÑ.
 Ðикола вгледÑв ÑÑ Ñонкий ÑÑан, ÑоÑоÑÐºÑ Ð· ÑовÑÑого полоÑна, ÑеÑвоне намиÑÑо на ÑиÑ; вгледÑв ÑÑ Ð»Ð¸Ñе з ÑоÑними бÑовами. ÐÑвÑина виÑÑгла вÑдÑо води коÑомиÑлом, Ð²Ñ Ð¾Ð¿Ð¸Ð»Ð° дÑÑгим кÑнÑем коÑомиÑла дÑÑге вÑдÑо, жваво й пÑовоÑно кинÑла коÑомиÑло на плеÑе й пÑÑла на згоÑиÑÑий беÑег мÑж ÑÑдкими виÑнÑми.
 Ще Ñаз обеÑнÑлаÑÑ Ð²Ð¾Ð½Ð°, зиÑнÑла на ÑÑÑкÑ, на його, Ñ Ð²Ñн Ñе Ñаз побаÑив ÑÑ ÐºÑÑгле лиÑе, Ñонкий ÑÑвний нÑÑ, ÑоÑÐ½Ñ Ð±Ñови Ñа ÑоÑÐ½Ñ ÑовÑÑÑ Ð´Ð²Ñ ÐºÐ¾Ñи на головÑ. Ðона вÑе ÑпÑвала Ñа ÑпÑвала, доки не ÑÑ Ð¾Ð²Ð°Ð»Ð°ÑÑ Ð½Ð° Ð»ÐµÐ²Ð°Ð´Ñ Ð² веÑÐ±Ð°Ñ .
 Ðикола пÑзнав дÑвÑÐ¸Ð½Ñ Ð¹ не впÑзнав: вона бÑла не веÑбÑвÑÑка. ÐÑн глÑнÑв на Ñой камÑнÑ, де вона ÑÑоÑла, Ñ Ð·Ð½Ð¾Ð² ненаÑе побаÑив Ñой гнÑÑкий ÑÑан, Ñе гаÑне, Ñ Ð¾Ñ Ñ Ð·Ð°Ð¿Ð°Ð»ÐµÐ½Ðµ на ÑонÑÑ, лиÑе.
 «Що Ñе за дÑвÑина? Ðе вона взÑлаÑÑ Ð² наÑÐ¾Ð¼Ñ ÑелÑ?» â дÑмав молодий ÐжеÑÑ, надÑваÑÑи ÑÐ°Ð¿ÐºÑ Ñ Ð¿ÐµÑекидаÑÑи ÑвиÑÑ ÑеÑез плеÑе. ÐÑн пÑÑов до Ñ Ð°Ñи, а Ñа пÑÑнÑ, а ÑÑ ÑоÑÐ½Ñ Ð±Ñови не ÑÑ Ð¾Ð´Ð¸Ð»Ð¸ в його з дÑмки.
 Ðолодий ÐжеÑÑ Ð¿ÐµÑейÑов невелиÑкий Ñадок Ñ Ð¿Ð¾Ð·Ð° Ñ Ð°ÑÐ¾Ñ Ð¿Ð¾Ð²ÐµÑнÑв на двÑÑ. Ðа пÑизÑÐ±Ñ ÑидÑла його маÑи, ÐаÑÑÑÑ ÐжеÑÐ¸Ñ Ð°, вже немолода молодиÑÑ, блÑда, з Ñемними оÑима, з ÑÑÑ Ð¾ÑлÑвим лиÑем. Ðа ÐжеÑиÑÑ Ð±Ñла ÑпÑдниÑÑ Ð· ÑÐµÐ¼Ð½Ð¾Ñ Ð¿ÑÑÑÑÑ Ñа ÑоÑоÑка з ÑовÑÑого полоÑна; в Ð½ÐµÑ Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ð²Ð° бÑла завеÑÑена намÑÑкоÑ. ÐамÑÑка ÑвÑÑилаÑÑ, Ñ ÑеÑез Ð½ÐµÑ Ð±Ñло видно виÑокий оÑÑпок з ÑеÑвоними лапаÑими квÑÑками на жовÑогаÑÑÑÐ¾Ð¼Ñ Ð¿Ð¾Ð»Ñ. ÐовÑÑ ÑÑаÑÑ ÑобоÑи бÑли поÑеÑÐ½ÐµÐ½Ñ Ð¿Ð¾ ÑÐ°Ð¼Ñ ÐºÑÑÑоÑки Ñ ÑÑлÑки Ñ Ð°Ð»Ñви Ñе жовÑÑли. ЧоÑÐ½Ñ Ð±Ñови здалеки дÑже виÑазно ÑоÑнÑли пÑд бÑлим пÑÑжком намÑÑки. ÐоÑÑÑ Ð· ÐжеÑÐ¸Ñ Ð¾Ñ ÑидÑли ÑоÑиÑи молодиÑÑ, позав’ÑзÑÐ²Ð°Ð½Ñ Ð·Ð´Ð¾Ñовими Ñ ÑÑÑками на виÑÐ¾ÐºÐ¸Ñ Ð¾ÑÑÐ¿ÐºÐ°Ñ .
 СÑаÑий ÐжеÑÑ Ð² однÑй ÑоÑоÑÑÑ ÑÑоÑв коло воÑÑÑ, ÑпеÑÑиÑÑ Ð½Ð° Ñин, Ñ ÑозмовлÑв з ÑкимÑÑ ÑоловÑком. ÐолодиÑÑ ÑозмовлÑли Ñа ÑокоÑÑли, Ñк пÑиÑÑ Ð½Ð° деÑевÑ. ÐжеÑÐ¸Ñ Ð° ÑозказÑвала деÑÑÑий Ñаз, Ñк ÑÑ Ñин ÑÑÑÑ Ð½ÐµÐ´ÑÐ»Ñ Ð¿ÐµÑÑий Ñаз ÑиÑав апоÑÑола в ÑеÑквÑ, Ñк ÑозгоÑÑав книжкÑ, Ñ Ñк вийÑов ÑеÑед ÑеÑкви, Ñ Ñк ÑÑав, Ñ Ñк пеÑеÑÑÑпав з однÑÑÑ Ð½Ð¾Ð³Ð¸ на дÑÑгÑ, Ñк заÑоÑомивÑÑ Ñ Ð¿Ð¾ÑеÑвонÑв. Ðона, оÑевидÑÑки, бÑла Ñака Ñада, Ñо в Ð½ÐµÑ Ð½ÐµÐ²ÐµÐ»Ð¸ÑÐºÑ ÑÐµÐ¼Ð½Ñ Ð¹ ÑÑÐ½Ñ Ð¾ÑÑ Ñак Ñ ÐºÑÑÑилиÑÑ Ð½Ð° вÑÑ Ð±Ð¾ÐºÐ¸.